Самоцитування, плагіат та етика у наукових публікаціях

У сучасному науковому середовищі поняття академічної доброчесності та етики набувають все більшої важливості. Стрімкий розвиток цифрових технологій, орієнтація на кількісні показники ефективності (такі як індекс Гірша, кількість публікацій і цитувань), а також конкуренція за гранти й місця у престижних журналах створюють спокусу порушити етичні норми.

Плагіат, недоречне самоцитування, перекручування даних — усе це підриває довіру до результатів досліджень і шкодить репутації вченого. В умовах, коли наукові публікації стають не лише засобом передання знань, а й інструментом кар’єрного зростання, особливо важливо розуміти, де проходить межа між допустимим і порушенням наукової етики.

Що таке плагіат у науковому середовищі

Плагіат — це присвоєння чужих ідей, текстів або результатів під виглядом власних. У науці він вважається одним із найсерйозніших порушень академічної доброчесності. Плагіат може проявлятися у різних формах:

• Пряме копіювання тексту без лапок і посилання на джерело;
• Парафраз (перефразування) без належного цитування;
• Ідейний плагіат, коли запозичуються гіпотези, методи або висновки;
• Мозаїчний плагіат, коли автор компілює фрази з різних джерел, створюючи ілюзію оригінального тексту;
• Самоплагіат — повторне використання власних раніше опублікованих текстів без зазначення цього факту.

Навіть незначне запозичення без належного оформлення може призвести до серйозних наслідків — від відмови в публікації до позбавлення наукового ступеня. У світовій практиці відомі випадки, коли статті відкликалися заднім числом, а авторів виключали з академічних установ.

Сьогодні виявити плагіат стало технічно нескладно завдяки таким програмам, як Turnitin, Unicheck, StrikePlagiarism. Проте головне — не лише уникати технічного збігу, а й дотримуватись внутрішньої академічної доброчесності й поваги до чужого інтелектуального внеску.

Самоцитування: допустима практика чи зловживання?

Самоцитування — це практика, за якої автор посилається на власні попередні наукові праці. На перший погляд, це логічний і навіть необхідний крок: дослідники часто працюють у межах однієї тематики, розвивають свої ідеї, підходи, методології — тож посилання на попередні публікації допомагає вписати нове дослідження в контекст.

Коли самоцитування є доречним:

• якщо нові результати прямо продовжують попередню роботу;
• коли використовується власна методика чи теоретична модель;
• для фіксації хронології досліджень або логіки розвитку теми.

Проблема виникає тоді, коли самоцитування використовується для штучного збільшення кількості цитувань або для покращення наукометричних показників. Деякі автори свідомо вставляють зайві посилання на себе навіть там, де це не має наукової необхідності.

Коли самоцитування перетворюється на порушення:

• якщо посилання не мають змістового обґрунтування;
• коли частка самоцитувань є непропорційно великою (наприклад, понад 50%);
• коли це робиться виключно з метою вплинути на індекс цитування.

Авторитетні наукові журнали дедалі частіше перевіряють рівень самоцитування й можуть вимагати пояснення до кожної такої згадки. Етичне самоцитування — це помірність, обґрунтованість і прозорість.

Етичні норми в наукових публікаціях

Етика наукової публікації — це сукупність принципів, що забезпечують довіру до результатів досліджень, чесність у представленні даних та повагу до праці інших учених.

Основні принципи включають:

• Оригінальність: робота має бути новою, з чітко вказаними джерелами при запозиченні.
• Прозорість: автор зобов’язаний чесно вказувати джерела фінансування, конфлікти інтересів, реальних співавторів.
• Добросовісність: не допускається вигадування чи фальсифікація даних, а також маніпуляції з результатами.
• Справедливий розподіл авторства: до списку авторів мають входити лише ті, хто зробив суттєвий внесок у дослідження. «Формальні» автори — порушення етики.
• Об’єктивне рецензування: рецензенти повинні дотримуватись неупередженості, зберігати конфіденційність і не використовувати матеріали у власних цілях.

Міжнародні організації, зокрема COPE (Committee on Publication Ethics) та ICMJE, розробляють рекомендації для авторів, редакторів і видавців, які поступово впроваджуються і в українській науковій практиці.

Порушення цих норм шкодить не лише окремому досліднику, а й підриває довіру до науки як системи в цілому.

Як уникнути неетичної поведінки під час написання наукової статті

Дотримання етики в наукових публікаціях — це не лише питання чесності, а й показник професіоналізму автора. На щастя, багато потенційних помилок і порушень можна уникнути, якщо заздалегідь знати основні принципи коректного наукового письма.

✅ Перевіряйте роботу на плагіат до подачі
Навіть якщо ви впевнені, що написали все самостійно, технічна перевірка на запозичення не завадить. Програми на кшталт Unicheck, StrikePlagiarism, Etxt або Антиплагіат.ВУЗ допомагають виявити фрази, які система може розпізнати як неоригінальні — навіть якщо вони загальновживані або зустрічаються у ваших попередніх публікаціях. Краще внести правки заздалегідь, ніж виправдовуватися перед редакцією журналу.

✅ Коректно цитуйте як чужі, так і власні роботи
Цитування — основа академічного письма. Кожного разу, коли ви використовуєте ідею, дані або фразу, запозичену з іншого джерела, потрібно оформити посилання відповідно до обраного стилю (APA, MLA, ГОСТ, Chicago тощо).

Щодо самоцитування — не варто повністю його уникати, якщо воно справді доцільне, але обов’язково вказуйте, що ця частина тексту вже була опублікована раніше. Не дублюйте цілі абзаци без відповідного посилання.

✅ Не «переписуйте» старі роботи без позначення
Іноді автори намагаються «переробити» власну статтю під нову тему, лише трохи змінюючи формулювання, щоб видати її за оригінальну. Такий підхід вважається самоплагіатом і порушенням академічної доброчесності, особливо якщо йдеться про подання до різних журналів або конференцій.

✅ Обговорюйте спірні моменти з редактором або науковим керівником
Якщо сумніваєтеся, чи варто посилатися на певне джерело, включати співавтора або використовувати частину раніше опублікованого тексту — краще порадитися з досвідченим колегою. Іноді одна порада допомагає уникнути серйозної помилки.

✅ Зберігайте чернетки, дані й версії
Щоб захистити свої інтереси й підтвердити добросовісність, корисно зберігати проміжні версії тексту, чернетки та вихідні дані дослідження. Це може стати в пригоді під час подачі статті, її рецензування чи в разі спірних ситуацій.

Підсумок

Етика наукових публікацій — це не формальність, а основа довіри до науки. Плагіат, зловживання самоцитуванням і недобросовісне авторство підривають цінність досліджень та ставлять під загрозу репутацію вченого. Дотримання академічної доброчесності — це вибір на користь якості, прозорості та поваги до праці інших. Відповідальне ставлення до публікацій — не лише обов’язок автора, а й внесок у розвиток науки як чесної та надійної системи знань.

Якщо ви хочете бути впевнені в якості, оригінальності та відповідності вимогам своєї статті — розумним рішенням стане звернення до професійних авторів На5ку, які допоможуть підготувати роботу з дотриманням усіх етичних та академічних стандартів.